Аудіо матеріал цієї пісні перебуває на стадії запису, і згодом буде викладений на сайті.
Усі права захищені © 2020 Йогі Іша
Вічний рух Безкінечного (Perpetuo moto Infinito)
Шлях душі пролягає з далекого минулого в теперішнє та направлений у майбутнє. Незбагненна і велична ця подорож, що врешті-решт призводить до реалізації всіх сил і божественних можливостей, котрі потенційно дрімають в основі нашого існування.
Як в маленькому жолуді, котрий непомітно можна сховати в долоні, прихована сила, що проростаючи деревом виростає до гігантської величини дуба, так і ми маємо в собі те, що проростаючи, може дозволити нам досягнути неба. Усвідомивши свою велич, ми можемо вирости за межі нашої теперішньої людської природи.
І коли душа стає безмежною, як Космічний Океан, то ніщо уже не може зв'язати чи затримати того, хто реалізував свою споконвічну Істину Природу. Ніщо не може бути перешкодою, навіть безмежні сили, що приходять разом з таким пробудженням, не можуть зв'язати того, хто зробив собі за мету досягнення Істини і Правди. Але не зважаючи на тотальну свободу є дещо, і це вимагає бути зв'язаним, бо інакше немає можливості бути з тими, хто цього потребує.
Карма це не тільки зв'язаність, але й можливість діяти. Без карми немає ніякої діяльності. Інколи для того, щоб мати можливість діяти, потрібно зв'язати себе кармою. Така самовіддача має материнський аспект, за яким стоїть велика любов. Серце Махатми – це як серце матері, в ньому проявлені неймовірні сили, що здатні сміливо прийняти необхідність вибору. Без любові це було б не можливо. Ця любов творить, підтримує і розчиняє світи у вічному русі Безкінечного.
Текст пісні:
Ой, лети, лети моя пташечко,
Моє серденько, моє серденько.
Ой, не знаю де приземлишся
Моя пташечко, моє серденько.
Не буває так, що без славоньки
Так не вернешся, ой не вернешся.
Захисти мене моя правдонько,
Моє серденько, моє зернятко.
На полотні екрану аркуш білий,
І жодного рядка, хоча думки, як стріли.
Пора прийшла, і камінь, і зерно дозріло,
Слова самі злітають з вуст... нуртує тіло...
Як птах злітає
Душа... Вогонь палає!
Тече вода від краю до краю.
Де початок тій воді ніхто не знає.
Не знає… Не знає… Не знає…
Ой, лети, лети моя пташечко,
Моє серденько, моє зернятко.