Арджуна сказав:
17:1. Хто жертви (яджни) з вірою робить, але відмовляється від приписів шастр, то чи в саттві, чи в раджасі, чи в тамасі вони мають основу, о Крішно?
Шрі Бхагаван сказав:
17:2. Віра втілених потрійного виду буває в залежності від природи трьох гун. Почуй же про саттвічні, раджастичні й тамастичні натури.
17:3. Віра кожного, о Бхарато, відповідає свідомості того, хто вірить. Маючи віру, людина є те, у що вона вірить.
17:4. Саттвічні натури жертву Девам приносять, раджастичні – якшам й ракшасам, тамастичні ж поклоняються претам, бхутам і ганам.
17:5. Люди, які роблять сувору аскезу, всупереч шастрам, із гордістю та егоїзмом, спонукані силою своїх хтивих бажань і пристрастей,
17:6. нерозумні, що мордують елементи, котрі утворюють тіло, і також непокоять Мене, сидячого в тілі, знай, вони мають демонічну рішучість асурів.
17:7. Для кожного їжа має потрійний характер, також як і яджна, аскеза та милосердя – воно приємне для них. Почуй про різницю між цими трьома.
17:8. Їжу, що довголіттю сприяє, дає силу, здоров'я, радість й бадьорість, соковиту, маслянисту, живильну та для серця приємну споживають саттвічні особи.
17:9. Гірка, кисла, солона, дуже гаряча, гостра, суха і пекуча – це їжа, яку раджасичні натури бажають, вона є причиною болю, смутку й хвороб.
17:10. Для тих, хто в тамасі, особливо є цінна їжа черства і несмачна, котра запах вже має, стара та нечиста, ще й та, котру хтось перед цим недоїв.
17:11. Яджна, котру роблять без бажання плодів та чинять згідно з правильних рішень, направляючи розум в самадхі – така яджна від саттви.
17:12. А ту яджну, що приносять бажаючи плоду чи на показ, о Бхарато, знай, що вона має раджасичну природу.
17:13. Не дотримуючись ритуалів і правил, без прасаду, без мантр, без роздачі дарів, таку яджну, що позбавлена віри, до тамасичних відносять.
17:14. Поклоніння Богу, двічі народженим, гуру, мудрецям, чистота й простота, брахмачар'я, ахімса, таке називають аскезою тіла.
17:15. Мова, що іншим не шкодить, правдива, приємна й корисна, регулярне вивчення текстів священних та декламація їх називають аскезою слова.
17:16. Ясна і спокійна розуму радість, лагідність, тиша, самовладання, а також чистота природи своєї, все це аскезою розуму зветься.
17:17. Ці три види аскез, які здійснюють без бажання плодів та з вірою в Вище, називають – саттвічні.
17:18. Та аскеза, що робиться тут заради визнання, слави, поклоніння, котра на показ, вона у гуні раджас – нестійка й швидкоплинна.
17:19. Аскеза, що робиться катуючи себе, дурна, з безглуздим зусиллям чи з метою нашкодити іншим, її називають такою, що в гуні тамас.
17:20. Та пожертва саттвічна, котра безкорисна і тільки заради віддачі, у належному місці, у відповідний час та гідній людині.
17:21. Раджасична ж віддача це та, що заради користі, неохоче дається та з думкою про взаємні плоди.
17:22. Дарунок, що в місці не тому, невчасно, недостойним особам, зневажливо, а може й з презирством, є таким, котрий тамасичним вважають.
17:23. ОМ ТАТ САТ – це Бра́хмана символ потрійний. Від нього браміни, Веди і яджни споконвіку походять.
17:24. Тому, завжди з промовляння священного ОМ, згідно правил писань, починають всі акти жертовні, дари милосердя та діяння аскез, ті, хто Бра́хман пізнали.
17:25. Вимовляючи ТАТ, ті, хто мокшу (звільнення) прагнуть, здійснюють яджни, роблять аскези, пропонують дари, без бажання плодів.
17:26. Слово САТ означає природу реальності й природу добра. А також звук САТ, о Партхо, використовується в сприятливих діях.
17:27. Непохитну жертовність, аскези та милосердя також вимовляють як САТ. Словом САТ називають ще дію, котра призначення Вищого має.
17:28. А те, що звершують без віри, чи то жертва, чи пропонування дарів, чи аскези діяння, називають – Асат (ілюзорне), о Партхо, воно нічого не варте ні в цьому житті, ні після смерті.
ОМ ТАТ САТ
Так в Шрімад Бхагавад Гіті, Упанішадах священних, науці про Бога та йоги писаннях, є сімнадцята розмова Шрі Крішни й Арджуни, котра має назву:
Йога розуміння трьох типів віри