Життя постійно підкидає різні сюрпризи. А омріяне щастя нерідко виявляється тільки примарним міражем. Так минають дні, а інколи й роки. І здається, все щоразу повторюється, ніби по колу. Розум створює багато проблем і одночасно здатен вирішити будь-яке надскладне завдання.
Самадхі – це відсутність розуму, це перебування в нашій істинній природі. Ми не тіло, ми не емоції, ми не інтелект, ми не розум, ми є те, що стоїть за цим всім. Наша справжня природа знаходиться в області трансцендентного, і розум проникнути туди не може. Для того, щоб пізнати свою справжню безсмертну душу, необхідно зробити стрибок в трансцендентне, необхідно відірватися від всього того, що не є ми насправді. Розум дуже могутній, і він не хоче, щоб ми зробили цей стрибок, бо тоді він втратить свою директорську посаду – він тоді більше не буде мати влади над нами.
Ми прийшли в цей світ для того, щоб бути щасливими, щоб відчути любов, радість, щоб відчути життя. Однак розум постійно стоїть на заваді, він хоче бути посередником між людиною та її сприйняттям. Тому ми не бачимо світ таким, яким він є, ми сприймаємо тільки описання світу і бачимо так, як інтерпретує його розум. Справжня природа людини – це Ананда – блаженство. І тільки розум може перетворити це божественне переживання на щось інше – жалюгідне, а інколи навіть негідне.
Самадхі може трапитися будь-коли, адже ніхто в самадхі не входить і ніхто з нього не виходить – самадхі існує постійно, воно є наше справжнє переживання самих себе. Ніхто не має ексклюзивне право на самадхі. Самадхі – це те, що кожен повинен пережити сам, це є зустріч з самим собою, ніхто не може стояти між нами і самадхі. Але для самадхі потрібне благословіння Гуру.
Неважливо, в який спосіб ми доберемося до самадхі, адже на шляху до самадхі все може бути засобом, і коли це трапиться, то приходить розуміння, що ніхто нікуди не прийшов, що ми рухалися туди, де завжди знаходилися. Ви зрозумієте, що ніколи не народжувалися і ніколи не помирали. Самадхі – це набагато ближче, ніж будь-що. Самадхі це не якісь містичні астральні переживання, це переживання самих себе, це перебування у своїй суті, це перебування за межами розуму. Самадхі не протиставляє себе розуму. Розум дуже могутній і дуже корисний інструмент, але він є урізаною копією душі.
Самадхі приходить несподівано, воно не підвладно прагматичному розрахунку, воно не підвладно часу і простору. Самадхі стирає границі між я і ти. Самадхі – це наш справжній дім, непідвладний розуму і часу. Необхідно, поборовши страх, що є невіддільною частиною розуму, зробити стрибок в трансцендентне! Самадхі – це пустота, але не відсутність. Це та Пустота, з якої твориться світ. Світ, що є союзом Шіви і Шакті, Проявленого і Непроявленого.