Сторінка 11 із 13
Вірш X
Річки вже більше не течуть,
Все Океан собою розчинив,
Картинами світи пливуть,
Я відлік часу загубив.
Квіті ростуть в полях земних,
Вдихаю ніжний аромат,
І чую їхній тихий спів,
Як дотик на руках.
Життя – солодко-гірка мить
У вічності життів.
І ненароком хтось посмів
Сказати, що любив.