Сторінка 5 із 13
Вірш IV
Життя просочується
Крізь лабіринти снів,
Щоденний шар ілюзій,
Крізь тисячі думок
І безліч почуттів.
Життя просочується,
Тримаючи в напрузі
Тоді...
Коли в словах відсутність слів.
Життя просочується,
Невидимо, лиш чутно,
Як б’ється серце,
Щось не так.
Не так, як завжди,
Звично, марно, людно.
Тоді...
Коли життя нема.